Сівозміна на городі: схема на 4 роки

Якщо томати й картопля роками ростуть на одному місці, збудники фітофтори, кили й нематоди накопичуються в ґрунті швидше, ніж встигають загинути. Вихід простий: город ділять на 4 рівні поля і щороку пересувають групи культур по колу. Капустяні й гарбузові йдуть по гною, за ними пасльонові, далі коренеплоди й цибулеві, потім бобові з зеленню й сидератами.

Так кожна культура повертається на своє місце через 3–4 роки. Для капусти на ділянці, де вже була кила, цього мало: там перерва має тривати орієнтовно 5–7 років.

Чотири групи культур і логіка чергування

Перше поле отримує свіжу органіку, тому на ньому садять тих, хто на неї найбільше відгукується: капусту, огірки, кабачки, гарбуз. Друге віддають пасльоновим: томатам, перцю, баклажанам і картоплі. Велику картоплю можна винести окремим клином, але в схемі вона стоїть у тій самій ланці, що й томати, і ніколи не йде після них.

На третьому полі ростуть морква, буряк, цибуля й часник. Свіжого гною під них не дають: морква від нього гіллясться і тріскається, а цибуля погано визріває і гірше лежить узимку. Четверте поле займають горох, квасоля, зелень, а після їх збирання висівають сидерати. Бобові залишають у ґрунті азот з бульбочок на коренях, і наступного року капуста на цьому полі стартує на готовому живленні.

Якщо на полі знайшли килу, у наступному колі на ньому садять тільки гарбузові, а капусту переносять на чисте поле. Так перерва для капустяних на зараженому місці виходить 7–8 років.

Що не можна садити одне за одним

• Картоплю після томатів і томати після картоплі: у них спільні фітофтора й колорадський жук, які переходять з поля на поле разом із рештками бадилля.
• Капустяні після капустяних, а також після редису, ріпи й гірчиці: усі вони з однієї родини і хворіють на килу.
• Цибулю після цибулі, і часник туди ж: у ґрунті лишаються личинки цибулевої мухи та стеблова нематода.
• Огірки після кабачків, гарбуза чи патисонів: спільні борошниста роса, бактеріоз і кореневі гнилі.

Після картоплі добре йдуть цибуля й часник, бо картопля залишає пухкий ґрунт, очищений підгортанням від бур'янів. Добрі попередники для самої картоплі дають бобові, капуста й огірок. Для моркви підходять огірки, капуста й рання картопля, для цибулі рання картопля й капуста. Капусту найкраще садити після бобових і зелені, які не хворіють на килу.

Бадилля томатів і картоплі з плямами фітофтори в компост, що піде на інші поля, не кладуть: у неперепрілій купі спори переживають зиму. Його спалюють або закопують далеко від городу.

Органіка, вапно і сидерати в схемі

Гній вносять тільки під перше поле, по 5–8 кг/м² раз на 4 роки, восени під перекопування. Перепрілий компост можна дати й під пасльонові, на друге поле. Коренеплодам вистачає того, що лишилося після двох попередніх років.

Вапнують за аналізом, коли pH нижче 5,5, найчастіше це кислі ґрунти Полісся. Вапно дають під капусту, бо кила на кислому ґрунті лютує сильніше. Картоплю на свіжовапнований ґрунт не садять, на ній з'являється парша. У цій схемі картопля йде одразу після капусти, тому вапно вносять у найменшій дозі за аналізом і беруть доломітове борошно, яке діє м'якше, або вапнують поле бобових восени, за рік до капусти, і картопля потрапляє на нього лише через два літа.

Сидерати сіють після ранніх культур: після часнику, ранньої капусти, гороху. Підходять фацелія, овес, вика, а гірчицю сіють лише там, де наступного року не буде капустяних. Масу скошують і загортають до цвітіння, поки стебла ще соковиті й швидко розкладаються. На полі бобових горох збирають у липні, і висіяна одразу фацелія за 6–8 тижнів дає масу по коліно, яку восени загортають під капусту наступного року.

Золу дають під пасльонові й коренеплоди, але не разом із гноєм: при змішуванні азот з гною виходить у повітря аміаком.

Розмітка полів і обробка технікою

Поля роблять прямокутними смугами однакової ширини, довгою стороною вздовж проходу техніки. Ширину беруть кратною захвату фрези. Приклад: город 40 × 50 м, фреза 1,2 м. Чотири смуги по 9,6 м завширшки, тобто 8 проходів фрези на кожну, займають 38,4 м, а 1,6 м, що лишилися, ідуть на поздовжню доріжку. Кожне поле тоді виходить 480 м², майже 5 соток.

Між полями лишають постійні доріжки або проїзди, щоб колеса не ущільнювали ґрунт на сусідній смузі. Найбільше роботи для техніки дає картопляне поле: садіння, 2–3 підгортання і копання. На городі від 20 соток під фрезу, підгортач і копачку беруть мінітрактор на 15–25 к.с., і саме під ширину смуг та фрези підбирають японські мінітрактори в наявності з колією, яку можна звузити або розсунути: якщо колеса ширші за захват, вони щоразу заходять на сусіднє поле.

На 6–10 сотках, куди техніка не заїжджає, поля складають із постійних грядок шириною 1–1,2 м, по 3–4 гряди на групу. Доріжки між ними не перекопують, а перегній кладуть лише на гряди свого поля.

Ряди картоплі нарізають уздовж смуги з міжряддям 70–75 см, щоб підгортач проходив, не зачіпаючи бадилля.

Як перейти на сівозміну на занедбаному городі

Поділіть город на 4 поля так, щоб найбільш хворі місця, де фітофтора чи кила з'являлися щороку, потрапили в одне, і першого року відведіть його під бобові й сидерати. На решті трьох полів розставте групи так, щоб уже цього сезону ніщо не стояло після культури своєї родини.

Заведіть журнал: схема на папері або фото плану в телефоні з датами посадок і тим, що хворіло. Через 2 роки ніхто не пам'ятає, де росли томати, а від цього залежить уся схема.

Дрібні культури, редис чи зелень, використовують як ущільнювачі, але в межах свого поля: редис лише на полі капустяних, кріп і петрушку на полі коренеплодів або бобових. Найчастіші помилки при переході: поля різного розміру, через що групи не вміщуються; капуста по гірчичному сидерату; картопля, яку вивели зі схеми й садять після томатів. Наприкінці першого року перевірте журнал і переконайтеся, що кожне поле наступного сезону отримує іншу групу, ніж мало два роки тому.